«Хоч більше часу чоловік проводив на війні, аніж вдома, син його пам’ятає і сумує», – вдова загиблого військового Наталія Приймак
-
-
>
-
>
-
>
2713
Внаслідок ракетного удару по населеному пункту Зарічне Запорізької області загинув начальник артилерії, заступник командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади підполковник Андрій Тарасенко. Він не був уродженцем Виноградова, але саме тут служив останні 10 років, проживав і очолював артилерію. Тому друзі загиблого воїна прагнуть, аби добра пам’ять про нього жила і тут.
Поспілкуватися з побратимами захисника не вдалося, оскільки вони тепер в зоні ведення боїв. Про начальника артилерії 128-ої ОГШБр розповіла вдова теж вже на жаль полеглого захисника Артема Приймака Наталія Приймак. Андрій Павлович та Артем Олегович служили пліч-о-пліч, здружилися і обоє загинули при трагічних обставинах.
Наталія – теж військовослужбовиця, тому добре знає, якою ціною дається нашій країні боротьба за свободу.
«У армію я прийшла у 2016-му році. Це був мій свідомий вибір. Враховуючи тоді початок трагічних подій, прагнула зробити свій внесок у перемогу. Сама я з Кіровоградської області. Та прагнула служити саме в Західному регіоні. До того півтора року жила у Львові і збагнула, що ментально західна Україна мені ближче. Так потрапила у 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду Закарпаття, – розповідає Наталія Приймак.
У кінці 2016-го року їхню бригаду вивели з місця ведення бойових дій з Донецької області вперше з початку війни. Тож військові приїхали у Виноградів на ППД. Саме тоді тут жінка і зустріла свого чоловіка Артема.
Він був родом з Львівщини. Кадровий офіцер у 2014-му закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Тоді ж сам обрав служити у бойовій 128-ій бригаді.
20-річний лейтенант пройшов справжній гарт у Луганському аеропорту, пройшов Донецький плацдарм. 6 грудня 2015-го року отримав осколкове поранення в голову. Але любив свою артилерійську справу і одразу після реабілітації повернувся у стрій командиром батареї артдивізіону. Згодом став заступником начальника артилерії Андрія Тарасенка.
«Були знайомі і раніше. Але в той момент найбільше здружилися. Мій чоловік – майор, командир артилерійського дивізіону Артем Приймак загинув 14 листопада 2022 року у Херсонській області. Дрон скинув вибухівку, а він був у епіцентрі вибуху. Слава Богу, решта четверо хлопців, котрі були поруч, лишилися живими. Нашому сину тоді було чотири роки. Хоч більше часу чоловік проводив на війні, аніж вдома, то син його пам’ятає і сумує за ним», – розповідає старша солдатка, радіотелефоністка Наталія Володимирівна
Андрій Тарасенко народився 11 квітня 1981 року у смт Степанівка Сумської області. Навчався в сумському військовому інституті артилерії при Сумському державному Університеті. З 2002 по 2013 роки служив у 300-му окремому механізованому полку у місті Чернівці. Відтак проходив службу у військовій частині А-1556 міста Виноградів.
Вся моя служба у артилерії пов’язана з Андрієм Павловичем як командиром, надійним, відповідальним, наполегливим. Мав дещо специфічне почуття гумору, як і мій покійний чоловік. Їх завжди бачили оточуючі веселими та позитивними. Такими ми їх запам’ятали назавжди. Жоден з них ніколи не скаржився на труднощі, хоча на війні легко не буває…
Зранку 3 листопада я привітала Андрія Павловича з Днем артилерії. О 9:44 він відповів «Дякую», а вже о 10:08 – приліт… Ударом пошкодило голову. Її у домовині закрили зверху кепкою. Похоронили нашого друга і мужнього воїна у Чернівцях. У нього осиротілими лишилися дружина, 15-тирічна донечка, батько та сестра. Саме його покійна мама хотіла, щоб син був військовим. Вона б точно пишалася ним, – з сумом каже Наталія Приймак.
Кожна втрата – непоправне горе. Україна втрачає у війні своїх кращих синів. Царство небесне мужнім захисникам Батьківщини!
